Понеділок, 26 червня 2017 13:27

Візит у США і варіанти деокупації Криму

В Україні активно обговорюється новий закон щодо механізмів повернення окупованих територій. У США вважають, що раніше, чи пізніше Крим має бути повернуто до України. Зокрема на зустрічі Президента України Петра Порошенка з Держсекретарем США Рексом Тіллерсоном, останній запевнив, що санкції щодо Росії будуть зберігатися аж до повного звільнення усіх українських територій, тобто не тільки Донбасу, але й Криму. Тому доречно розглядати варіанти деокупації Криму саме зараз.

Крим був українським

Насправді Крим з давніх часів був фактично українським. Не тільки тому, що в Криму відбулося Хрещення Володимира Великого. Українська назва Криму “Таврида” пов’язана з назвою племені тиверців, що стали одним з націотворчих для українського народу. Давньоруські купці княжих часів мали свої посілості в Криму, торгуючи з грецькими колоніями. У той час взагалі значна частина населення півострова була українською. Зокрема за переписом середини 17 ст, коли Крим перебував під владою Османської імперії, близько 60 % населення були православними, тобто переважно українцями. В часи Козаччини, чумаки регулярно їздили в Крим по сіль і також мали свої посілості у Криму.

Крим потрібний Україні

Крим потрібний Україні, оскільки він органічно доповнює природно-географічні і економічні потреби України. Тим більше — Україна потрібна для Криму, з якою він пов’язаний багатьма зв’язками і від якої залежить в різних аспектах. Для самого Криму єдність з Україною природна, органічна, необхідна і закономірна. Для України приєднання Криму важливе не лише з економічної і природно-географічної точок зору, але й з геополітичної. Адже без Криму Україні важко буде стати сильною морською державою на що вона претендує.

Для Росії ж Крим завжди був метою імперських амбіцій, але й джерелом зайвих клопотів. Саме через економічну проблематичність перебування Криму в Росії, його у 1954 році було приєднано до УРСР. Абсурдність будь-якого твердження про історичну належність Криму Росії випливає з великої географічної віддаленості його від корінних територій російського етносу.

Інтереси народів Криму

Інтереси народів Криму виходять з їхніх потенційних перспектив. Зокрема кримські татари у середні віки були під владою Туреччини. Так може бути і тепер, враховуючи позитивні перспективи динаміки розвитку Туреччини. Цього не приховують і в Туреччині, де кілька мільйонів громадян Туреччини відкрито заявляють, що вони за походженням є кримськими татарами. Турецька офіційна влада також неодноразово заявляла про свої інтереси в Криму, а також про те, що може вдатися до захисту цих інтересів різними способами. У більшості випадків йшлося про захист “братнього” кримськотатарського народу.

Для кримських татар протектора близької за мовою Туреччини буде приблизно настільки “позитивним” настільки, наскільки для українців була “близькою” за мовою і релігією Росія. Український протекторат для кримських татар є незрівнянно кращий за турецький. Очевидно, що це розуміє і кримськотатарська інтелігенція, яка активно і свідомо підтримує українську державність.

Обставини для можливого повернення Криму

Можна розглянути три варіанти обставин:

1. Розвал Росії.

2. Посилення України одночасно з послабленням Росії.

3. Активне прагнення населення Криму до повернення в Україну.

Який з цих варіантів найімовірніший залежить від міжнародної ситуації. Очевидно, ключовим моментом для деокупації Криму має бути введення українських військ. Це введення має бути не для воєнних дій, а для забезпечення порядку і стабільності. Відбуватиметься відповідно до правил ведення “гібридної війни”.

Основні варіанти підстав для введення військ

1. Загроза Туреччини. У випадку появи будь-яких обставин від’єднання Криму від Росії, безперечно активізується Туреччина, опираючись на своє кількасот літнє володіння Кримом в минулому і геополітичні інтереси просування у Європу. Мотивом для цього можуть бути не тільки політичні амбіції, але й економічні інтереси використання багатих чорноземів Півдня України. Для цього Крим може бути зручним плацдармом.

В цьому варіанті Україна має можливість і обов’язок упередити висадку в Криму турецьких військ. Безперечно, переважна більшість мешканців Криму буде на українському боці.

2. Загроза хаосу у зв’язку із загостренням економічних проблем, пов’язаних, як з відділенням від України, так і непотрібністю для Росії, а також погіршенням економічної ситуації в самій Росії. 23 роки перебування Криму у незалежній Україні, дало кримчанам розуміння цінності свободи і бажання боротьби за неї. Адже у боротьбі з українською владою рядові кримські сепаратисти більше прагнули свободи. Приєднавшись до Росії, вони одержали цілком протилежне.

3. Проукраїнське повстання. Якщо українська держава буде діяти активно й ефективно стосовно Криму, підтримуючи проукраїнську частину населення, то при зручних обставина і різкому погіршенні ситуації в Криму, ця частина населення може організувати масові акції протестів на зразок українських майданів.

Всі ці варіанти ведуть не тільки до можливості, але й необхідності активного втручання України і відновлення українського суверенітету над Кримом. Для ефективного повернення Криму Україна повинна мати значну соціальну опору на півострові.

Основні соціальні опорні групи

1. Молодь, яка зросла в незалежній Україні, прагне до Європи та європейських цінностей, а також орієнтовані на економічні фактори, як можливість поїхати в Європу. З введенням режиму безвізу між Україною і ЄС вже зараз зріс попит на відновлення українського громадянства саме з боку молодих людей, що проживають на окупованих територіях.

2. Етнічні українці — група найбільш активна у питанні повернення до України.

3. Кримські татари — об’єктивно зацікавлені відійти від Росії через репресії і отримати підтримку України через загрозу бути асимільованими Туреччиною.

4. Малий і середній бізнес - життєво зацікавлений у найтісніших стосунках з Україною через особливості економічної системи півострова, яка не може довго існувати без України.

5. Моряки чорноморського флоту РФ. Якби це не здавалося парадоксально, але цією групою буде рухати суто прагматичний інтерес. Адже ослабленій Росії Чорноморський флот абсолютно не потрібний. Це добре розуміло керівництво українського Чорноморського флоту у 1991 році, яке пропонувало тодішній українській владі перехід до збройних сил України більшої частини радянських моряків та офіцерів. Через економічні проблеми і міжнародний спротив цього не сталося тоді, але це може статися у майбутньому.

Якщо б хоча б дві з перерахованих верств проявили значну соціально-політичну активність, цього було б достатньо для повернення Криму в Україну.

Напрямки української пропаганди

Важливим напрямом стратегії повернення Криму в Україну є пропагандистська діяльність спрямована на населення самої Російської Федерації. Мета пропаганди — провокування незадоволення великими витратами на Крим, які приводять до погіршення економічної ситуації в Росії загалом і втратами через санкції Заходу у зв’язку з окупацією Криму.

Крім того варто згадати, що Чорноморський флот завжди вимагав особливого ставлення. Не хотів терпіти жодних матеріальних негараздів. Не погоджувався з погіршенням матеріального забезпечення і соціальних умов. Саме тут траплялася значна частина російських антидержавних повстань. Щодо цієї категорії російських військ має бути спрямована пропаганда щодо вимог “особливого ставлення” до тих, хто служить на Чорноморському флоті. Окремою лінією мав би пропагуватися розкол між Кримом у статусі “колонії” і московської метрополії, коли інтереси Криму і тих, хто найбільше за нього боровся (моряки ЧФ РФ) не враховуються.

Лабораторія суспільно-політичного аналізу

Центру з інформаційних проблем територій

Петро Жук, Назар Мазур, Роман Соломонюк

 

Адреса:

вул. Джохара Дудаєва. 15/16
Львів, Україна 79005

Контакти

Тел/факс: +38 (067)372-96-24
Email: cipt.kontakt@gmail.com