Четвер, 16 серпня 2018 15:11

Про оптимальне спрямування духовних ресурсів українського народу

Після зупинки російської агресії український народ відчуває власну силу, щоб захистити свою країну, але й невміння сформувати владу та державні структури, які б відповідали потребам ефективного розвитку країни.

Через відсутність державницького досвіду в нові часи нема достатнього розуміння дій центральної влади і вміння їх адекватно оцінювати. Нема виразного сприйняття зв'язку між діями центральної влади і станом суспільства. Інформаційне середовище переповнене неправдивою інформацією про дії центральної влади, яку складно перевірити. Тому ефективного сприйняття й формування влади на центральному рівні зараз важко досягнути.

Набагато легше забезпечити адекватне сприйняття й ефективну взаємодію населення з владою на місцевому рівні. Адже дії влади на рівні територіальних громад зрозумілі, безпосередньо відчутні, їх адекватна оцінка не потребує складного аналізу. Тому оптимальним шляхом поступу українського народу в державотворенні на сучасному етапі є формування системи ефективного вибору влади, взаємодії населення з владою, його відповідальності за владу на рівні територіальних громад. Після того, як народ навчиться формувати ефективну підконтрольну йому місцеву владу, він разом з цією місцевою владою буде будувати систему формування вищої влади.

Економічне відродження країни має відбуватися зараз через розвиток малого і середнього бізнесу на основі ефективного використання ним територіальних ресурсів, передовсім, трудових і земельних, його спрямування на першочергове забезпечення місцевих потреб, при активній взаємодії з владою і населенням територій. Це дозволить звільнитися від диктату великих корпорацій, передовсім, закордонних, інтереси яких не відповідають інтересам населення. Ефективність такого шляху для України підтверджується досвідом економічної діяльності в Західній Україні в першій половині минулого століття, на спрямування й підтримку якої великий вплив мав митрополит Андрей Шептицький. Криза в світі й початок активізації економічної діяльності в Україні на місцевому рівні має привести до масового повернення працездатного населення з-за кордону в Україну і його ефективної зайнятості на місцевому рівні з використанням територіальних ресурсів.

Повернення населення і його праця в установах місцевого рівня, з одного боку, вимагає, а з іншого,- стимулює соціально-культурний розвиток сіл і містечок, відновлення регіональної культурної ідентичності й історичної пам'яті. Тенденція до цього вже тепер відчувається при формуванні та спрямуванні діяльності територіальних громад.

Отже, саме на територіальному рівні починаються позитивні процеси, які ведуть до відновлення і самореалізації українського народу. Ці процеси ініціюються не зверху, з центрального рівня, а знизу, на місцевому рівні, відповідно до потреб і можливостей мешканців територіальних громад. А на загальнодержавному рівні конструктивні сили повинні максимально підтримувати й стимулювати позитивну місцеву ініціативу.

Але політичне, економічне й соціально-культурне відродження на територіальному рівні неможливе без активного духовного спрямування й супроводу. Тому суспільство потребує перенесення духовної активності на територіальний рівень. Для цього є добра основа - велика історична духовна спадщина територій України, наявність численних місцевих святинь і місць паломництва регіонального рівня. З покоління в покоління люди передають пам'ять про те, куди ходили на прощу їхні предки, і з підвищенням рівня духовних потреб суспільства прагнуть самі йти цими шляхами. Багато з цих святинь зараз занедбані, зруйновані чи віддані на недуховне використання за час комуністичного режиму. До цього часу трапляються випадки такого їх використання, яке комуністична влада спеціально здійснювала для приниження гідності святинь. Тому повернення святинь і відновлення духовної спадщини необхідне для завершення декомунізації, без якої не буде дальшого розвитку українського народу.

В різні часи оптимальним є різне спрямування активності народу: в час відновлення державності - на центральний рівень; в час кризи чи втрати державності - на зовнішній рівень; в час виходу з кризи й переходу на шлях ефективного розвитку - на територіальний рівень.

Тому при прийнятті стратегічного рішення про переважне спрямування духовних ресурсів: на задоволення духовних потреб українців закордоном, у великі духовні центри чи на розвиток духовного життя територіальних громад,- на цей час пріоритетним має бути третій напрям. Адже ресурси, вкладені зовні, не ведуть до відродження всередині країни, а нові покликання до духовного життя ймовірніші там, де для цього є глибока історична основа.

Петро Жук

Директор Центру з інформаційних проблем територій

Адреса:

вул. Джохара Дудаєва. 15/16
Львів, Україна 79005

Контакти

Тел/факс: +38 (067)372-96-24
Email: cipt.kontakt@gmail.com