Вівторок, 23 липня 2019 16:46

Про майбутнє нової Верховної Ради

Основні особливості теперішньої Верховної Ради. Вперше утворена моноолігархічна більшість. У першому парламенті 1990 року комуністична більшість не була монолітною і не була під одним силовим центром. Друга особливість - це утворення з часу Незалежності найпотужніша за ідеологічною базою, політичним досвідом, матеріальними ресурсами, ідеологічним потенціалом позапарламентська опозиція.

Основні чинники, які впливають на майбутнє парламенту:

  1. Інтереси політичних та економічних сил, які мають великі ресурси.

  2. Особливості кадрового ресурсу депутатського корпусу й активних інтелектуальних сил суспільства поза парламентом.

  3. Особливості динаміки процесів в Україні і світі. Зокрема в Україні передбачається погіршення соціально-економічної ситуації. У світі передбачається загострення напруженості між основними геополітичними центрами.

Серед особливостей кадрового ресурсу найбільше значення мають особливості складу фракції у Верховній Раді, яка має абсолютну більшість, тобто фракції президента Володимира Зеленського. Серед депутатів цієї фракції можна виділити три типи:

  1. Особи із значним політичним та іншим управлінським досвідом, які можуть досить адекватно орієнтуватися у ситуації, здійснювати досить ефективні дії і залежні від олігархічного керівництва фракції настільки, щоб послідовно реалізовувати інтереси цього оточення.

  2. Особи без значного політичного управлінського досвіду, які потрапили в парламент через зовнішню презентабельність або зв’язки, які нездатні приймати самостійні політичні рішення й виконувати самостійні дії а будуть повністю слухняними олігархічному керівництву.

  3. Особи без значного політичного досвіду, які потрапили в парламент не стільки через зовнішню презентабельність, а через яскраву особистість, бажання себе проявити, які мають значні амбіції, але не розуміють “тіньових законів” установи, в яку вони потрапили, й не зовсім усвідомлюють правила олігархічної команди, яка має ними керувати.

Перші два типи осіб не надто змінять після обрання в парламент своє розуміння суспільства, своє місце в ньому і свої політичні цілі. В третьому типі такі зміни будуть істотними. Зокрема з’явиться перебільшення своєї самодостатності, прагнення незалежності в неготовність жорстко підпорядковуватися наказам олігархічного керівництва. Відповідно до того, яку вагу будуть мати депутати кожного з трьох типів владній фракції, може бути три варіанти розвитку процесів у парламенті:

  1. Якщо повну перевагу матимуть депутати першого типу, тобто, досвідчені виконавці наказів олігархічної команди, то парламент буде досить стійким, хоча в ньому весь час буде напруження. В боротьбі між олігархом, який одержав монопольну владу й іншими олігархами та суспільними силами буде динамічна рівновага. Регулярні невеликі й середні за значимістю конфлікти будуть давати невеликі зміщення цієї рівноваги в той чи інший бік, але загалом ситуація буде більш менш влаштовувати основні політичні сили. Спосіб дій, який веде до такої ситуації не типовий для Ігоря Коломойського, але при достатній потужності прагматичної частини команди Зе, вона може обмежити вплив індивідуальних особливостей і примх олігарха.

  2. Якщо перевагу матимуть депутати третього типу владної фракції, тобто, не надто компетентних, але амбітних, то їхнє намагання проявити свою індивідуальність й незалежність та нерозуміння величини прив’язки до команди олігарха, що привела їх до парламенту, використають конкуренти Ігоря Коломойського. Передовсім Рінат Ахметов. Підкупом, шантажем та перспективними обіцянками буде намагатися перетягнути цей тип депутатів до себе і стимулювати їх до дій проти владної й олігархічної команди. При такому варіанті в парламенті будуть періодично виникати великі конфлікти. Парламент буде нестабільним, що збільшить нестабільність загальної ситуації в країні. Цьому будуть сприяти і проросійські сили, передовсім фракція Віктора Медведчука — Опозиційна платформа “За Життя”, оскільки особливістю стилю зовнішньої діяльності Росії є розхитування ситуації в інших країнах навіть тоді, коли результати змін після цього розхитування можуть бути несприятливими для неї. В цьому варіанті на фоні значного погіршення соціально-економічної ситуації в країні внаслідок об’єктивних чинників та суб’єктивної некомпетентності нової команди управлінців буде різко зростати суспільне незадоволення новим президентом та його командою. В цих умовах депутати, які вважають себе самодостатніми, задля самозбереження і збереження свого парламентського крісла, сформують настільки потужну опозицію проти Зеленського, що зможуть під тиском суспільства проголосувати за його імпічмент. Таким чином, олігархи, які програли ці парламентські вибори або мають парламентські групи, але не такі потужні, на які розраховували, зможуть одержати реванш над Ігорем Коломойським й показати, що в олігархічній країні владу не може мати один олігарх, а повинен ділити її з іншими. Президент, якого буде обрано на позачергових виборах, як звично роблять наші президенти, розпустить Верховну Раду.

  3. Третій варіант можливий, якщо найбільшу масу у владній фракції будуть мати депутати другого типу, тобто слухняні виконавці наказів олігархічної команди. З погіршення загальної ситуації в країні разом з неадекватним сприйняттям олігархічною командою свого всевладдя, різко загостриться протистояння між владою й активними силами суспільства. Суспільні сили, передовсім малий і середній бізнес, будуть захищати свої економічні інтереси, насамперед, своєї власності від “віджимання” командою Коломойського. Великий і позитивний досвід такої боротьби вони мають у протистоянні з командою Кучми і командою Януковича. Інтелектуальна частина суспільства буде відстоювати свою значимість в боротьбі з тотальною некомпетентністю. Аналогічно до того, як ідеологічним підґрунтям усунення команди Януковича було протистояння його відмові від вступу у ЄС, знайдеться ідеологічна база для усунення команди Коломойського. Зокрема такою базою може бути намагання владної команди повністю захопити сільськогосподарські ресурси через введення вільного продажу землі або капітуляція на Донбасі. В цьому випадку виникне новий потужний Майдан, потужніший від “Помаранчевого майдану” і майдану Революції Гідності, але з ефективним використанням досвіду цих майданів, ресурсів олігархів, які будуть кинуті на усунення Коломойського, сприяння зовнішніх сил, які з російського боку будуть прагнути максимально розхитати Україну аж до її знищення, а з західного боку — нарешті одержати нарешті одержати досить стабільну прогнозовану орієнтовану на західні цінності державу. Петро Порошенко прийшов до влади внаслідок Майдану сам дуже остерігався майдану проти себе. Ігор Коломойський, швидше за все, такої небезпеки не бачить тому, що він “приспаний” тріумфальною підтримкою свого ставленика на виборах. Але чим більша прихильність народу до влади, яку він обрав, тим більшою буде його ненависть до неї, коли вона виявиться не такою, як народ її уявляв. В боротьбі народу проти влади активно проявить себе невелика, але тверда, рішуча і досвідчена частина Верховної Ради, яка буде діяти в інтересах суспільства проти скомпрометованої влади. Рішучі дії цієї частини в умовах переляку переважної більшості депутатів приведе до більш менш легітимної відставки парламенту й усунення президента подібно до того, як це було у 2014 році.

Кожен з цих трьох варіантів може мати позитивні і негативні наслідки, залежно від того, наскільки до українського суспільства повернеться здоровий глузд і воно зможе консолідуватися у боротьбі проти зовнішньої агресії і внутрішнього хаосу, який буде стимулюватися тими силами, що звикли збагачуватися в умовах нестабільності.

Петро Жук
Директор Центру з інформаційних проблем територій

Адреса:

вул. Джохара Дудаєва. 15/16
Львів, Україна 79005

Контакти

Тел/факс: +38 (067)372-96-24
Email: cipt.kontakt@gmail.com