Вівторок, 18 серпня 2020 19:43

Білоруська революція — початок позитивних змін для України

Події у Білорусі після президентських виборів сприймаються в Україні не зовсім однозначно. Тому є потреба аналізу цих подій з погляду світових процесів, так і з погляду поточної ситуації в Україні.

Причина і неоднозначність сприйняття з одного боку є відносна успішність і незалежність режиму Лукашенка і прийнятність його для України, оскільки, враховуючи теперішній стан білоруського суспільства, інший режим міг би бути більш проросійським.

З іншого боку - явна недемократичність режиму Лукашенка, втрата підтримки білоруським народом, ненадійність його нейтральної позиції щодо України. Адже в будь-який момент він може надати територію Білорусі для антиукраїнських дій.

Насамперед треба з’ясувати, що насправді відбувається у Білорусі: демократична революція, чи спроба зовнішніх сил покарати “неслуханяного” їм диктатора. Тобто, чи ситуація схожа на “Помаранчеву революцію” чи на акцію “Україна без Кучми”.

Ситуація, яка склалася у Білорусі, очевидно ні для кого не стала несподіваною. Адже відбулися чергові президентські вибори, до яких готувалися, а на кожних виборах у цій країні Лукашенка звинувачують у фальсифікаціях і силовому придушенні опонентів. Проте цього разу реальними опонентами Лукашенка були не лише представники “демократичних сил”, але й відверто проросійські кандидати, а підтримка Лукашенка білоруським електоратом була значно менша, ніж раніше. Тому фальсифікації мали би бути масштабнішими, а дії проти опозиції жорсткішими. Дещо погіршився соціально-економічний стан і рівень життя народу, але рівень відстоювання Лукашенком інтересів країни в зовнішній політиці залишився таким, як і раніше.

Певне, але не різке погіршення стану населення і втома від 26-річного правління Лукашенка, ймовірно, не є достатніми об’єктивними підставами для того, щоб люди ризикували своїм життям й піднялися на революцію з непохитним бажанням повалити правлячий режим. Відмінності з попередніми президентськими виборами були, але не настільки принципові, щоб кардинально змінити реакцію населення. Тим не менше, після теперішніх виборів, у Білорусі почалися цілком інші процеси, ніж були після попередніх виборів. Тоді не було й натяку на народу революцію. Зараз події сприймаються саме, як революція. При цьому у певний момент здавалося, що Лукашенко падає, і встати вже не може.

Оскільки нема достатніх внутрішніх причин для бурхливих подій, що відбулися, основними мали б зовнішні причини. Ситуація у світі має особливості порівняно з ситуацією у світі під час попередніх виборів:

1. Глобальна антикороновірусна кампанія.

2. Гостра боротьба між двома підходами впливу на світові процеси у предвиборчій боротьбі у США.

3. Ослаблення позиції Путіна в Росії, оскільки він не може пропонувати суспільству нічого нового, привабливого для цього суспільства, а регіональні лідери, яким він змушений був дати значну свободу, вийшли з під його контролю.

4. Ослаблення ЄС і втрата перспектив єдиної Європи, як потужного монолітного гравця на світовій арені.

Наскільки ситуація в Білорусі пов’язана з цими особливостями:

1. Лукашенко, один з небагатьох лідерів відверто ігнорував рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо жорстких карантинних заходів для запобігання поширення коронавірусу. Тим не менше, ситуація з коронавірусом в Білорусі не гірша ніж в сусідніх країнах. Таким чином, Лукашенко експериментально довів неадекватність жорстких антикоронавірусних заходів пропонованих ВООЗ та транснаціональними політичними й економічними силами, які їх нав’язували. Діючи з позиції власних інтересів і здорового глузду, Лукашенко не підкорився диктату глобальних структур і, очевидно, мав би бути жорстко покараний.

2. Екстравагантність поведінки Лукашенка багато в чому нагадує екстравагантність поведінки американського президента Дональда Трампа, зокрема в тому, що поточні інтереси своєї країни вони ставлять вище уставлених міжнародних правил. Небайдужість США до ситуації в Білорусі показав несподіваний візит до Лукашенка держсекретаря Майка Помпео, який був у лютому цього року, і який відкрив для Білорусі великі перспективи американської допомоги. Щоправда ці перспективи виявилися занадто сміливими, як для американського так і для білоруського суспільства і не були реалізовані, але стали сигналом принципової можливості американсько-білоруської співпраці. Відкатом від цього стало зближення Білорусі з Китаєм, яке, очевидно, також має істотне значення в американо-китайському протистоянні. Тому, як чинна республіканська влада США, так і їх демократичні опоненти мали б здійснювати спроби тиску на Білорусь для переведення її у вигідну для них позицію.

3. Занадто незалежна позиція Білорусі щодо Росії не могла не дратувати Путіна і не погіршувати його іміджу сильного світового лідера, який йому зараз особливо потрібний для збереження керованості країною. Зміцнилась економічна незалежність Білорусі від Росії, зокрема у “нафтовій війні”, що була минулої зими, яку фактично виграла Білорусь. Очевидно, Путін мав підстави, щоб демонстративно покарати Лукашенка.

4. Для нового імпульсу об’єднання Європи ефективною дією могло б бути притягнення до ЄС Східноєвропейських країн, передовсім України, Білорусі і Молдови. При цьому Німеччина зробила ставку саме на Білорусь. Але для цього в Білорусі мав би бути більш демократичний, щонайменше формально, режим. Це могло б обійтися і без протистояння з Росією. Адже цілком компромісним варіантом як для Росії, так і для Європи був би демократичний проросійський режим в Білорусі. В теперішньому стані білоруського суспільства — це цілком можливо. Отже і Європа мала вагомі підстави для активної підтримки антилукашенківських виступів.

Білоруська опозиція не має достатньо засобів для здійснення настільки скоординованих, активних й масштабних протестних дій, які відбулися у Білорусі. Тому, очевидним є активне зовнішнє сприяння цим діям. Це особливо видно з того, що після звичного для Білорусі придушення протестних дій відразу після виборів через кілька днів наступила друга хвиля масштабних всенародних протестів по всій країні, які поставили режим Лукашенка на грань падіння. Лукашенко виявився сам на сам з повсталим проти нього населенням. Декларативна підтримка Китаю, Росії, Казахстану, Росії і Венесуели, яка проявилася у визнанні ними результатів виборів, не давала істотного зміцнення позицій Лукашенка.

Але у білоруської опозиції, яка опинилася на чолі протестних акцій нема ні сильних лідерів, ні програми, ні планів дій. Більше того, в антилукашенківських діях об’єдналися сили з кардинально протилежними орієнтаційними цінностями. Цілком проєвропейські, які виступають за демократичний спосіб правління і приєднання до ЄС, і цілком проросійські, які критикують Лукашенка за недостатнє зближення з Росією. Демократичний устрій, якого вимагає частина протестувальників (не більшість, а лише частина, бо більшість хоче лише замінити Лукашенка кимось іншим), є лише засобом управління державою і не може бути метою, навколо якої має об’єднатися суспільство. Проведення демократичних виборів не може бути гарантією ефективного розвитку країни. Адже цілком демократичним способом прийшли до влади і Гітлер і Зеленський.

В цій ситуації ані Лукашенко, ані опозиція об’єктивно не здатні до перемоги і не готові до діалогу між собою. Та й не зовсім розуміють, на основі чого має відбутися цей діалог (крім вимоги опозиції відміни результатів виборів). Але компромісний варіант може бути нав’язаний ззовні.

Для оцінки того, яке значення події в Білорусі мають для України, треба розглянути особливість теперішньої ситуації в нашій країні. Ця особливість полягає в тому, що наша теперішня центральна влада, як ніколи слабка у відстоюванні міжнародних інтересів України. Яскравим прикладом цього, що особливо стосується Білорусі, став зрив підготовленої українськими спецслужбами операції з захопленням бойовиків ПВК “Вагнер”, яких Україна розглядає як міжнародних злочинців.

Для України ситуація в Білорусі, з якою ми маємо другу за протяжністю лінію кордону, має дуже велике значення. Але при теперішній владі ми можемо дуже мало впливати на цю ситуацію. Тому будь-які різкі зміни ситуації в Білорусі, для України зараз небажані, бо ми не можемо спрямувати їх на свою користь. Тому після початку протестних акцій обидва варіанти завершення протестних акцій у Білорусі: і падіння режиму Лукашенка, і збереження режиму Лукашенка, - для України були більш негативними ніж позитивними.

При падінні Лукашенка прийшла б нова влада з формально демократичним, але реально проросійським спрямуванням, оскільки слабка влада в Білорусі не може утриматися без великої підтримки Росії, без значного збільшення залежності від неї. Перемога Лукашенка зміцнювала б диктаторський режим, збільшувалася б ймовірність посилення авторитарного правління в Україні й авторитарного режиму в Росії. А поразка революції в сусідній країні зменшує перспективність революцій загалом, загрозою яких українське суспільство звикло здійснювати ефективний тиск на владу в Україні. Особливо невигідною для України є нейтральна позиція Росії щодо білоруського конфлікту. Адже явно не налаштовуючи нікого проти себе Росія реально посилювала б свій вплив на Білорусь.

Переломним моментом для зміни значення білоруських подій для України стала здача Лукашенком Росії затриманих в Мінську бойовиків ПВК “Вагнер”. До цього Лукашенко стверджував, що ці бойовики були заслані для антибілоруських дій, чим відверто демонстрував свою конфронтацією з Росією. В ситуації із затриманням “вагнерівців” Україна мала б продемонструвати Лукашенкові свою підтримку, але в умовах народних протестів така підтримка виглядала цілком некоректною. Здача “вагнерівців” Росії стала реальним кроком Лукашенка для прийняття допомоги Росії. В цих умовах Росія не може відмовити в такій допомозі. Путіну треба покарати Лукашенка, а не усунути його. Інтереси Росії увійшли в суперечність з особистими інтересами Путіна. Явна підтримка Лукашенка Росією, без якої зараз неможливо обійтися, налаштовує проти Росії значну частину білоруського народу. Але усунення Лукашенка ставило б на порядок денний близьке усунення від влади самого Путіна. Тому Путін змушений підтримати свого неслухняного партнера. Для Росії не було б надто складним замінити Лукашенка більш лояльним проросійським диктатором, але тоді загроза заміни була б і для самого Путіна.

Отже, в теперішній ситуації, обидва варіанти розвитку подій, як і третій компромісний між ними для України можна вважати позитивними. При збереженні Лукашенка завдяки підтримці Росії (а без такої підтримки воно неможливе) в Білорусі будуть зароджуватися й розвиватися антиросійські настрої широких мас, що вкрай необхідно для України. Крім того невдача в покаранні білоруського лідера за незалежну позицію дає більшу можливість і нашим лідерам (якщо не теперішнім, то майбутнім) здійснювати політику в національних інтересах незалежно від бажання глобальних сил. Поразка ж Лукашенка стала б явною поразкою Росії з передвісником падіння режиму Путіна. Тобто обидва варіанти для України є позитивні.

Компроміс відтягує розв’язку в Білорусі до часу більш сприятливого для України, коли в Білорусі зміцніють політичні сили орієнтовані на тісну співпрацю з Україною. Найважливіша, очікувана, дуже бажана для України, зміна політичної ситуації в Білорусі пов’язана зі зміною геополітичного орієнтаційного вектора. Замість того щоб бути зоною конфронтації між Сходом і Заходом, Білорусь має стати територією, яка об’єднує Північ і Південь. Натяком на можливість такої переорієнтації були й слова самого Лукашенка, який звинуватив Литву, Латвію й Україну в політичному тиску на Білорусь.

Наявність в Білорусі дружніх щодо України сил, які поки що не можуть бути активними показує те, що одним з перших героїв “Небесної сотні” став білорус Михайло Жизнєвський. А саме проукраїнська позиція першого лідера незалежної Білорусі Станіслава Шушкевича стала вирішальною у Біловезькій зустрічі, яка зафіксувала розвал СРСР. Початок пробудження зупиненої Лукашенком відродження білоруської національної ідеї стала поява на протестних мітингах великої кількості білоруських національних прапорів “Пагоня”.

Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
Петро Жук, Роман Соломонюк, Назар Мазур

 

Адреса:

79491 Львів-Брюховичі
вул.Сонячна,13

Контакти

Тел/факс: +38 (067)372-96-24
Email: info@cipt.org.ua